Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 917/456/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача Борецького Б.О. дов. № 527 від 15 вересня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ТОВ "Луксор-Агро" та ТОВ "Луксор-УТР" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Луксор-Агро", треті особи - ТОВ "Велес Трейдинг" та ТОВ "Луксор-УТР", про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Луксор-Агро" (далі - відповідач) з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року ТОВ "Луксор-УТР"залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Призначено у справі судову комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизи, проведення яких доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

На вирішення експерту поставлено наступні питання:

- якою є ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2010 року № 230410-І/2, укладеним між ТОВ "Полтава-Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М;

- якою є ринкова вартість рухомого майна, що є предметом застави за договором застави від 23 квітня 2010 року № 230410-3/2, укладеним між ТОВ "Полтава-Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М.

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зобов'язано надати доступ експертам до предмету дослідження.

Рекомендовано судовому експерту у разі недостатності наявних в матеріалах справи документів звернутися до суду із клопотанням про витребування додаткових матеріалів для надання висновку.

Експерта попереджено, що особа, яка здійснює експертне дослідження, несе кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого експертного висновку відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Експерта зобов'язано після закінчення проведення експертизи направити експертний висновок разом зі справою на адресу Господарського суду Полтавської області.

Обов'язок з оплати експертизи покладено на відповідача.

Зупинено провадження у справі на час проведення судової комплексної будівельної та товарознавчої експертизи та надання висновку за її результатами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року скасовано.

Справу передано на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

У касаційній скарзі ТОВ "Луксор-Агро" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, а оскаржувана в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду могла бути переглянута лише в частині зупинення провадження у справі.

Вказує на те, що, всупереч вимогам ст. ст. 41, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду повністю: не лише в частині зупинення провадження у справі, а й в частині призначення експертизи.

Стверджує, що відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" позивач не мав права виступати замовником оцінки предметів іпотеки та застави, у зв'язку з чим такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги. Вважає заниженими показники звіту з оцінки спірного майна.

Посилається на порушення судом ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки строк чинності наданих позивачем звітів оцінки майна закінчився.

Вважає, що призначення судом експертизи з метою з'ясування вартості предметів іпотеки та застави необхідна для повного, всебічного вивчення та встановлення обставин справи, прийняття законного та справедливого рішення.

Вказує на підставність зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням судової експертизи, оскільки матеріали справи направляються до установи, на яку покладено обов'язок з її проведення.

У касаційній скарзі ТОВ "Луксор-УТР" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Посилається на те, що ринкова вартість предметів іпотеки та застави, визначена на замовлення позивача, є майже у три рази меншою від вартості майна, яку сторони визначили у договорі.

Стверджує, що незалежний оцінювач не мав дозволу, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на проведення оцінки заставного майна.

Зазначає, що станом на дату проведення оцінки на замовлення позивача - 1 грудня 2014 року, оцінювач не мав доступу до заставного майна, з проханням надати такий доступ до ТОВ "Луксор-Агро" ніхто не звертався, у зв'язку з чим є підстави вважати зазначений звіт про оцінку майна сфальсифікованим.

Вказує на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи, з огляду на що апеляційний господарський суд мав право переглянути ухвалу місцевого господарського суду лише в частині зупинення провадження у справі.

У відзиві на касаційні скарги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зазначає, що, виходячи з обраного позивачем способу звернення стягнення, безпідставними є посилання заявників касаційної скарги на порушення апеляційним господарським судом норм ст. ст. 38, 39 "Про іпотеку".

Вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 6 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки застосовується до процедури примусового звернення стягнення та, крім того, на час винесення оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали шестимісячний строк чинності звіту про оцінку майна не закінчився.

Вказує, що твердження заявників про заниження у звіті вартості майна не підтверджено, а зазначену оцінку не оскаржено.

Заперечує проти доводів щодо відсутності у незалежного оцінювача права проведення оцінки заставного майна, а також щодо фальсифікації наданого звіту оцінки спірного майна.

Стверджує, що для призначення судової експертизи у місцевого господарського суду не було жодних підстав, вартість спірного майна визначена правильно, а тому призначення експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі фактично спрямовані на затягування судового процесу.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач та треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 27 квітня 2015 року у повному обсязі, апеляційний господарський суд керувався тим, що судом першої інстанції не обгрунтовано доцільність проведення експертизи, не вказано з'ясування яких обставин потребує спеціальних знань та не визначено конкретних підстав для проведення експертизи, а відповідачем не доведено наявність порушення його прав або законних інтересів проведенням позивачем незалежної оцінки спірного майна, а також не наведено, у чому полягає їх поновлення при проведенні судової експертизи.

Крім того, зазначив, що метою призначеної у справі судової експертизи є встановлення нових обставин, які не входять до предмету доказування, що фактично спрямовано на затягування судового процесу.

Суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, вважає їх такими, що не грунтуються на нормах закону, з наступних підстав.

Загальна норма ст. 129 Конституції України гарантує забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Водночас, вбачається, що порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, нормами якого, зокрема, визначено конкретні випадки можливості оскарження тих чи інших процесуальних документів суду.

Крім того, у відповідності з положеннями ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом.

Так, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, в якому ухвала про призначення судової експертизи не значиться.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, положеннями чинного процесуального закону не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про призначення судової експертизи, що, виходячи зі змісту ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює здійснення їх перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Вимоги вказаних норм не враховані апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови від 23 червня 2015 року.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для прийняття до провадження та здійснення апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду в частині призначення судової експертизи, залучення третьої особи та продовження строку вирішення спору, а тому у прийнятті апеляційної скарги в цій частині мало бути відмовлено.

Водночас, господарський суд, у відповідності до положень ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, здійснює правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав, забезпечення дотримання принципу змагальності сторін судового процесу, свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вбачається, що ухвала місцевого господарського суду про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі мотивована тим, що відповідач не погоджується з оцінкою майна, проведеною на замовлення позивача, а, оскільки для визначення вартості заставного майна необхідні спеціальні знання, суд дійшов мотивованого висновку про необхідність призначення у справі судової комплексно-технічної та товарознавчої експертизи, у зв'язку чим зупинив провадження у справі на час її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Надане суду процесуальним законом право зупинити провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи зумовлено, перш за все, неможливістю розгляду спору по суті за відсутності відповідних висновків судового експерта.

При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи викладене, зупинення провадження місцевим господарським судом у зв'язку із проведенням судової експертизи відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин апеляційний господарським суд при винесенні оскаржуваної постанови допустився порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим прийнята постанова підлягає скасуванню, а законна та обгрунтована ухвала місцевого господарського суду в частині зупинення провадження у справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7 - 111-11 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир